«Їжте, гості, просимо щиро, варенички наші з сиром…»

«Їжте, гості, просимо щиро, варенички наші з сиром…»

У залі районного територіального центру соціального обслуговування знову людно. Слухачі «Університету третього віку», який створено чотири роки тому, та чимало інших пенсіонерів зібралися разом на театралізоване свято «Стрітенські посиденьки». Сценарій для нього написали працівники центральної районної бібліотеки. Основні ролі теж виконували вони. Були тут почесні гості – батьки, чиї діти захищали чи продовжують захищати Батьківщину у зоні АТО від зазіхань ворога, а також – переселенці, яких гібридна війна на Сході відірвала від рідних домівок.Поки імпровізовану сцену не зайняли дійові особи, привертала вона увагу декораціями. Плетеним з верболозу тином, розмальованими глечиками, цвітом соняшника, вишивками, книжковою виставкою. Найбільше притягував погляди глядачів великий стіл, заставлений макітрами, горщиками, мисками, що були виповнені однією з найулюбленіших страв жителів нашого краю – варениками.З дідів – прадідів серед українців прижилася, можна сказати, стала святою традиція зустрічати гостей хлібом – сіллю. Коли Зоя Миколаївна знайомила почесних гостей із учасниками посиденьок, хлібом – сіллю для них стали теплі, щирі слова, усмішки, оплески. У відповідь лунало дружне «Дякуємо!»Десь далеко – далеко народилася тиха, зворушлива мелодія. Під її супровід Валентина Можарівська (за сценарієм – ведуча і водночас сусідка господарів посиденьок) разом із Людмилою Ткачук розповіли про Стрітення Господнє Ісуса Христа. А ще – про наймилішу, найкрасивішу рідну землю з червоною калиною, піснею солов’їною, безкраїми полями, які колосяться хлібами, працьовитими, добрими людьми – Божими дітьми.Вони охоче уступили місце на сцені господарям – Одарці і Миколі (Олена Ковбаса, Микола Маєвський). Та ж як обоє прибралися! У вишиванках, Одарчині плечі огорнуті великою терновою хусткою, що цвіла квітами, а Микола незважаючи на зиму одягнув бриля. Бо ж дуже хочеться, щоб швидше прийшла весна красна.

Щиро раділи господарі усім, хто завітав на свято. Жартували, загадували загадки, наввипередки перераховували приказки, прислів’я, вихваляли страви на столі, проводили гру «Приготуй вареник».

Не міг обминути посиденьки сам цирюльник Сидір Голохвастий (Володимир Ковальчук) із комедії Михайла Старицького «За двома зайцями».

Своїми залицяннями, у якому називав Галю пташечкою, куколкою, вареничком з медом, бальзамом для душі, намагаючись вимовити ці слова, на його думку, «по – панськи», смішив глядачів до сліз. А сам мало не плакав, коли дівчина не відповіла на залицяння, втекла від нього.

Пригорщами сміху засипала залу Галина Винокурова, яка майстерно читала гуморески. Доброго настрою додавала піснями вокальна група співочого колективу тер центру «Надвечір’я». А як смакували всім вареники – з капустою, сиром, картоплею, яблуками, вишнями! Поки Одарка та її помічниці пригощали учасників посиденьок, Микола ходив услід і промовляв: «Їжте, гості, просимо щиро, варенички наші з сиром. Варенички непогані, варенички у сметані!»

Наїлися вареників, напилися узвару, наслухалися пісень та жартів, натанцювалися. Пора й по домівках розходитися. На прощання вокальна група заспівала пісню, де є слова: «Єднаймося, люба родино, хай буде довіку єдина свята Україна!» Супроводжувалася вона оплесками, які довго не стихали. Бо справді у єдності – наша сила. І ось таке невеличке, але щире, по – родинному тепле, свято також зміцнює цю силу, як наповнює річку джерельце.